Світ

Людина року - Барак Обама, новообраний і перший темношкірий президент США.

Політик року - Олександр Лукашенко. В умовах міжнародної ізоляції та світової економічної кризи зумів забезпечити гідний рівень життя народу.

Державний менеджер року - Кондоліза Райз, ексдержсекретар США. З миротворчою місією об’їздила практично всі регіони світу, примиряючи навіть непримиренних.

Бізнесмен року - Уоррен Баффет, 78-річний американець, найбагатша людина світу зі статком 60 млрд. доларів, який в умовах кризи стане ще багатшим. Скориставшись панікою на біржах, скупив контрольні пакети акцій відомих у світі концернів, серед яких General Electric.

Банкір року - Джордж Соррос (США), фінансовий лідер світу, відомий філантроп - напередодні глобальної фінансової кризи більшу частину своїх фінансів завбачливо перевів у китайські юані.

Митець року - Деміен Хьорст, ікона міжнародного попарту, найбільш провокативний сучасний художник Великобританії, чиї інсталяції коштують десятки мільйонів доларів. Торік відвідав Україну із виставкою власних робіт на запрошення Віктора Пінчука.

Журналіст року - Мунтадар Заїді, 28-річний іракський телерепортер - під час прес-конференції на знак протесту кинув у Джорджа Буша капцями.

Спортсмен року - Майкл Фелпс, великий американський плавець, єдиний в історії спорту 14-разовий олімпійський чемпіон і 17-разовий чемпіон світу (кличка - Балтіморська куля).

Одіозна фігура року - Дмітрій Медведєв, президент Росії, маріонетка в руках Путіна, веде вкрай агресивну зовнішню і антидемократичну внутрішню політику.

Подія року - війна між Росією та Грузією.

Трагедія року - агресія Ізраїлю проти Палестини, що призвела до руйнації сектора Газа та загибелі майже 900 палестинців, переважна кількість яких мирні люди та діти.

Скандал року - газова війна, розв’язана Росією проти України, внаслідок якої замерзає Європа.

Розчарування року - світова економічна криза.

Україна

Людина року - Віталій Кличко, чемпіон світу з боксу за найпрестижнішою версією WВС, який здобув цей титул після чотирирічної (!) перерви.

Політик року - Арсеній Яценюк, нардеп, екс-спікер ВРУ, який єдиний з високопосадовців України добровільно подав у відставку з принципів.

Державний менеджер року - Володимир Литвин. Маючи найменш чисельну фракцію у ВРУ, спромігся стати головою парламенту.

Бізнесмен року - Віктор Пінчук, організував в Україні Центр сучасного мистецтва PinchukArtCentre, концерти Queen у Харкові та Пола Маккартні у Києві.

(анти)Банкір року - Володимир Стельмах, голова НБУ, один з авторів безпрецедентного обвалу гривні за всю її історію, за відставку якого проголосували понад 400 депутатів.

Митець року - співачка Ані Лорак (справжнє ім’я - Кароліна Куєк), тріумфаторка і срібна призерка « Євробачення 2008», народна артистка України.

(анти)Журналіст року - Савік Шустер, поміняв за «зелені папірці» кілька телеканалів, сприяє поширенню українофобських ідей.

Спортсмен року - Анатолій Тимощук, капітан пітерського «Зеніта», який привіз на оглядини в Україну Кубок та Суперкубок УЄФА; після гучних перемог завжди підіймає національний прапор.

Одіозна фігура року - Діма Табачнік, нардеп, псевдоісторик, причетний до фальсифікації результатів телепроекту «Великі українці».

Подія року - перевибори у Києві, на яких чинний мер Л.Черновецький влаштував для БЮТ « Сталінград».

Трагедія року - повінь улітку, яка зруйнувала велику частину Західної України.

Скандал року - затримання і втеча голови Львівського апеляційного адміністративного суду Ігоря Зварича, у службовому кабінеті та вдома якого правоохоронці знайшли понад 1 млн. доларів США; оприлюднено також відеоматеріали про порнооргії Зварича на роботі.

Розчарування року - Віктор Ющенко; «Юлина тисяча», що вилізла українцям боком, спричинивши небувалий виток інфляції (у народі кажуть: «Дала тисячу, а забрала п’ять»); падіння курсу гривні; неприйняття України до ПДЧ в НАТО.

Тернопілля

Людина року - Юрій Чижмарь, голова Тернопільської ОДА. Боротьба з наслідками стихії, конкретна соціальна політика, особиста роль у спорудженні пам’ятника С.Бандері у Тернополі.

Політик року - Сергій Тарашевський, голова обласної організації партії «Єдиний Центр». За активну організаційну роботу в ГО «Справедлива Батьківщина» на благо тернопільської громади, благодійницьку діяльність.

Державний менеджер року - Ярослав Джоджик, нардеп, «золотий», а можливо, «платиновий» голос якого дозволив Ю.Тимошенко втриматись на посаді прем’єра, а В.Литвину - стати спікером.

Бізнесмен року - Зеновій Щепановський, президент корпорації «Укрбудінвест». Будує не тільки якісне й за помірними цінами житло, а в час кризи зберіг робочі місця і залишився найбільшим у краї благодійником: пожертвував понад 270 тис. грн. на спорудження пам’ятника С.Бандері, ще 100 тис. грн. виділив на новий водонасос, інакше Тернопіль залишився б без води…

Банкір року - Ігор Семчишин, начальник Тернопільського територіального управління «УкрСиббанку», забезпечив стабільну та надійну роботу філії.

Митець року - Роман Вільгушинський, художник, скульптор-монументаліст, автор пам’ятника кардиналу Йосифу Сліпому біля Катедри, проекту пам’ятника Соломії Крушельницькій та нещодавно відкритого пам’ятника Степану Бандері у Тернополі.

(анти)Журналістика року - «деревляна» газета №1.

Спортсмен року - Григорій Ярмаш, гравець полтавської «Ворскли», перший з тернополян, який в офіційних матчах виступає за збірну України.

Одіозна конфігурація року - найменш професійна і порядна команда мерії за всю історію Тернополя.

Подія року - відкриття пам’ятника Степану Бандері в Тернополі.

Трагедія року - розлиття невідомими особами 2 кг ртуті у двох будинках на вул. 15 Квітня, що склало реальну небезпеку для життя людей та спричинило їх масове виселення; наслідки відчутні ще досі.

Скандал року - затримання правоохоронцями депутата облради від БЮТ І.Савіцького, який у нетверезому стані в готельному комплексі «Глобус плюс» погрожував зарядженим автоматом, вимагаючи в сауну дівчаток.

Розчарування року - Тернопільська обласна рада на чолі з М.Миколенком,- у зв’язку з протиправною діяльністю якої Верховна Рада України прийняла безпрецедентне рішення про дострокові вибори 15 березня 2009 року.

14.01.2009  «Нова Тернопільська Газета»